Історія

ІСТОРІЯ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ «ЗЕЛЕНОЇ СТУДІЇ»

Ідея про створення спеціалізованої екологічної телестудії виникла у її потім багаторічного керівника Юрія Павлуна під час першої творчої експедиції по Дніпру (вересень 1990 року). Знімальна група Дніпропетровського обласного телебачення була запрошена взяти участь у роботі науковців Інституту гідробіології АНУ, які протягом майже трьох тижнів йшли каскадом водосховищ, досліджуючи екологічний стан головної водної артерії України.

Вчені гідробіологи проводили комплексне вивчення гідрофлори, орніто- та іхтіофауни безпосередньо в руслі водойми та на її берегах. Це був колектив з 25 чоловік, які проходили цим шляхом чи не щорічно за радянські часи. Головне наукове судно інституту «Академік Вернадський» було облаштовано лабораторіями, в яких науковці вели різноманітні дослідження з відібраними пробами води, флори та фауни. Під час цих робіт поряд з гідробіологами постійно були присутні телевізійники: оператори Леонід Осміченко та Володимир Штенгелов, режисер Сергій Лемешев та колеги технічного цеху. Загальна організація телевізійного супроводу лежала на письменникові Вікторові Кармазінові, який згодом розширив сферу своєї діяльності до загально-гуманітарної спрямованості: в 1992 році ним був створений «Фонд добра».
На матеріалах, знятих у ході експедиції, а це було понад 20 годин високоякісного на той час «суперВХСу» новою камерою «Панасонік», змонтували перший відео фільм Зеленої студії «Ой Дніпро, Дніпро». Текст до нього було написано Ю.Павлуном, який тільки починав працювати в телевізійній галузі, тому співавторами були також С.Лемешев та тодішній генеральний директор ДОТРК Віктор Петренко.

З експедиції по Дніпру і розпочалася Зелена студія та її творчі зв’язки з провідними вченими гідробіологами, екологами, водо господарниками, фаховими установами Національної Академії Наук України, Міністерства енергетики, місцевою владою ряду великих міст басейну Дніпра. Звідси і пішла творча співпраця на довгі роки з Інститутом «Укргідропроект», УНЕНЦ (м.Харків), Інститутом колоїдної хімії та хімії води, Інституту водноекологічних проблем (Київ), екологічною асоціацією міст та районів басейну Дніпра «Славутич» (м. Кременчук) та іншими.

Перший час окремі телепередачі та ряд відеофільмів творчого об’єднання Зеленої студії створювалися на Дніпропетровському обласному телебаченні за рахунок спонсорської підтримки, що і формувало тематичний ряд цих телеробіт. Так, наступною роботою вже напрацьованого «кістяка» ЗС став відеофільм про річку Дністер, складності реалізації державних гідроенергетичних та водогосподарчих програм (Па влун Ю.І., Штенгелов В. 1993 р.).

1994 рік Зелена студія розпочала з участі у роботі Надзвичайної Комісії з проблем Дніпра, яка спільно з громадськістю (Комітет порятунку Дніпра та Асоціація «Славутич») працювала над Програмою екологічного оздоровлення річки Дніпро. В межах цього проекту Україні була надана грантова фінансова допомога від Уряду Канади, яка була використана на розробку програми та відпрацювання ряду заходів «Національної Програми екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води» (прийнята Верховною Радою України у 1997 році).

Творчий колектив ЗС взяв участь у 1-й Українсько-канадській екологічній експедиції по Дніпру, яка у складі науковців НАНУ та Канади, представників Дніпровського басейнового водогосподарчого об’єднання, гідроенергетиків, рибогосподарників, працівників інших державних установ екобезпеки та природних ресурсів провела комплексне народно-господарчі та екологічні дослідження на каскаді 6 водосховищ та на річках басейну. Результатом роботи студії в експедиції став відеофільм «Україна-Канада: Дніпру жити», що отримав схвальні оцінки на презентації завершення робіт по експедиції і став приводом до запрошення взяти участь у агітаційно-рекламному супроводі реалізації заходів за грантовим фінансуванням. Ця робота розтягнулася майже на 10 років, в межах якої було створено 12 телепередач, 4 відеофільми, 2 ролики соціальної природоохоронної реклами.

Головні телероботи цього циклу: «Немає другого Дніпра» (нагорода Міжнародного телефестивалю_________)…………….

Творчий колектив студії двічі відвідав Канаду, де вивчав кращий досвід водогосподарчої діяльності в басейні Великих озер ряду провінцій країни, роботу підприємств комунального господарства (м.Торонто), організації екоосвітньої та екологічної роботи в Національних парках (пр. Квебек та Онтаріо). Всі зняті матеріали в ході поїздок (1996, 1998 рр.) були включені в зазначені телероботи, які вийшли в ефір національних ТРК (УТ-1, 1+1, Рада), на телеканалах Канади, Росії, Білорусі та в регіональному телемовленні України (Ю.Павлун, А.Михайлик, Д.Пилипенко, Л. Артеменко, О.Завадський, Л.Сердюк, Д.Зайцев).

У 1995 році колектив ЗС приступив до ще однієї теми екологічного та водогосподарського спрямування: паводки в регіоні українських Карпат. Ця проблема була нагальною для ряду регіонів західної частини країни вже багато десятиліть. Наприкінці ХХ століття у зв’язку з загостренням глобальних змін у кліматові планети, порушенням регулярності випадання опадів і збільшенням їх обсягів проблема паводків давно переросла з регіональної водогосподарської проблеми в загальноукраїнську економічну, соціальну та екологічну проблему, втрати від якого для держави виражаються в мільярдних сумах.

Цей складний комплекс проблем вперше було розглянуто у фільмові ЗС «Димлять Карпати» (Ю.Павлун, В.Судоплатов), в нього ввійшли матеріали зйомок в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях та в Угорщині (на річках Тиса, Стрий, Дністер, Черемош та інші). У фільмові була розкрита сутність такого явища як паводок, проведено порівняльний аналіз організації протипаводкового захисту в Україні та Європі, вивчена система автоматичного збору та обробки гідрометео- інформації, показана співпраця українських та угорських водо- господарників на річці Тиса. Творче консультування та керівництво забезпечував Державний Комітет України з водного господарства, Гідрометеорологічний Інститут АНУ та облводгоспи Прикарпаття і Закарпаття.

Поступово вирізнялася тематична спеціалізація ЗС на водно-екологічних проблемах річок України: в наступні 1994-1996 роки було проведено декілька творчих експедицій в басейнах річок Дунай, Південний Буг, знову Дніпра та Тиси. Керівник ЗС Ю.Павлун взяв участь у Міжнародній науковій конференції «Екологія великих річок світу» у Австрії, де були проведені перші зйомки на верхній частині Дунаю в Альпах. Її продовженням стало створення телепередачі «Гідроенергоресурси Карпат» (консультант В.Осадчук, інститут «Укргідропроект») та «Дунай та придунайські озера» (консультант К.Алієв, Держкомводкосп). Таким чином, особливістю цього етапу діяльності ЗС стало те, що почала розширюватися тематична палітра діяльності, географія зйомок та склад учасників творчого процесу і спонсорів НВП «Еко-Дніпро», в межах якого стали виходити роботи Зеленої студії.

Робота ЗС у 1998, 2001, 2004 рр. в карпатському регіоні проходила в умовах паводків вис, що висвітлювала діяльність Закрпатського облводгоспу (керівники О.Іваницький, В.Чіпак) щодо ліквідації наслідків стихійних лих і розробки «Міжнародної комплексної Програми протипаводкового захисту у Закарпатській області». Ряд телепередач ЗС («Паводкам Закарпаття протистояти разом» «__», ) виходили до телеефіру УТ-1, Рада, на регіональних ТРК України та на угорському телебаченні. Авторами цих робіт виступали режисер Д.Пилипенко, оператори А.Михайлик, Ю.Нестеренко, головний редактор О.Курочкін та інші.

2000-ні роки поклали початок новому напрямку діяльності Зеленої студії – позашкільна екологічна освіта в Україні, яку очолював Національний еколого-натуралістичний центр (м.Київ, керівник В.Вербицький). Відеофільм «Ойкос запрошує в Карпати» показав юному глядачеві всю красу та багатство гірської екосистеми учасникам табору-експедиції «Ойкос» (головний консультант О.Геревич). Цю роботу доповнив фільм «Подорож до країни Юннатії», що продемонстрував копітку діяльність екоосвітян в десятках обласних екоцентрів та станцій юннатів всіх регіонів України (Д.Пилипенко, О.Курочкін, А.Михайлик). Ролик соціальної реклами «Ми будемо жити в іншій Україні», що відтворив стурбованість молодого покоління українців екологічними проблемами країни, отримав у 2003р. нагороду Одеського телефестивалю «Україна єдина».

З 2001 року Зелена студія розпочала роботу з вивчення складних проблем лісогосподарської діяльності в Україні. Протягом майже 15 років творчий колектив відвідав практично всі регіони країни, висвітлив у своїх роботах стан деревостанів, особливості лісорозведення, роботу лісо господарників в степовій зоні, в лісо-степу, Поліссі, Поділля, в Карпатах. Архів фільмів щодо цього природного ресурсу та діяльності лісівників по його бережливому використанню та примноженню склав понад 20 телеробіт.

Особливе значення колектив студії відвів створенню і показу в ефірі національного регіонального телебачення фільмів про проблеми природно-заповідного фонду, багатство та цінність лісових територій у заповідниках, національних парках, лісових урочищах, ботанічних садах. На цей час Зелена студія набула сталого складу творчих працівників, які створили близько 30 телеробіт з заповідної теми. Це, перш за все, оператор, інженер відео монтажу, режисер і взагалі творча в усіх відношеннях людина – Дмитро Пилипенко, головний редактор – Олексій Курочкін (він же поет – Олекса Чернишов). У 2004 році до студії прийшов Юрій Нестеренко, саме йому як оператору належать кращі роботи, зняті в 20 регіонах нашої країни. Дикторами в 2000-них працювали Максим Горбенко та Анатолій Науменко, і якщо останній, як викладач Театрального училища був сформованим фахівцем, то Максим пройшов гарну творчу школу в ЗС і на сьогодні його чудовий голос звучить на радіо та телебаченні не тільки Придніпров’я. Свій вклад в злагоджену роботу зробив і головний розпорядник і організатор роботи студії Володимир Бузилов, який вирішував всі проблеми в поїздках на зйомки та діяльність колективу в приміщенні офісу на вулиці Виконкомівській.

У 1999 році вийшла перша телепередача «Зелена студія», якою розпочався новий цикл телеробіт творчого колективу під однойменною назвою. Презентація студії у Верховній Раді